Старшого податкового інспектора податкової служби(капітана; див.http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/680-2012-%D0%BF) Олексія Різака жорстоко вбили 16 листопада 2012 року практично серед білого дня майже в центрі Ужгорода. Практично і майже – бо справжнє місце і час вбивства Олексія не названо до цих пір. До сьогоднішнього дня не названо ні замовників, ні вбивць. Не притягнуто до відповідальності і жодного посадовця, які робили все, щоб приховати страшний злочин. Чому робили, адже і продовжують це робити…

Хто ж був серед замовників, якщо новину про самогубство молодого офіцера і державного службовця з подачі УМВС в Закарпатській області поширили загальнодержавні телеканали, ЗМІ і кілька тисяч сайтів. Адже спеціалісти скажуть, що повідомлення тої чи іншої новини не потребує такої кількості джерел інформації. Достатньо десяток-другий авторитетних інтернет – видань… Але тут явно «хтось» демонстрував силу.

А пізніше навіть із сайту місцевого УМВС повідомлення про цю трагічну подію знімуть, а керівники місцевого УМВС взагалі не коментуватимуть цю подію вже майже два з половиною роки. Нагадаємо, що слідчий Лазар навіть погрожував батькові вбитого Олексія, що ніхто із свідків іншої версії крім самогубства не доживуть до суду.

І це, незважаючи на те, що Івану Михайловичу Різаку вдалося звязатися з тодішніми керівником уряду, Міністром МВС, Головою СбУ, Генеральним прокурором, керівником зовнішньої розвідки, з усіма керівниками правоохоронних органів Закарпаття. І всі вони не просто висловили співчуття екс-губернатору з приводу смерті сина, а і пообіцяли в межах своїх повноважень посприяти розкриттю вбивства капітана Олексія Різака, податківця, державного службовця.

Єдиний, хто не зміг з київських керівників, поговорити з Іваном Мхайловичем був тодішній голова ДПА. Хоча якраз його підлеглого і було вбито в Ужгороді… Чи є щось в тому  негативно символічне не знаємо. Бог всім суддя в цій далеко незакінченій  трагічній історії.

З плином часу не вщухає біль з приводу цинічного вбивства Олексія в рідних, справжніх друзів, колег.

Ще більше викликає подив – з якою жорстокістю продовжують діяти виконавці під впливом невидимої сили з метою знищення батьків Олексія, які роблять неможливе в боротьбі за справедливість. Особливо, коли бачимо відсутність підтримки від тих, кому сімя вбитого О лексія не один раз приходила на допомогу. Страшно? Може і так.

Тоді чому той же народний депутат України Андрій Кожемякін, який не є близьким другом сімї Івана Різака ( на відміну від тих, які десятками років себе називали такими) добився після зміни влади нового розслідування кримінального провадження вбивства Олексія Різака, направив з цього приводу десятки звернень до керівників правоохоронних органів. Ще й став на захист мами вбитого Олексія… Важко переоцінити роль цієї людини в захисті прав сімї Івана Різака. А скількох однодумців він залучив.

А скільки знайомих, далеко неблизьких до Івана Михайловича по життю людей, зайняли позицію і всіма силами захищали Різаків. Спасибі їм усім, як і рідним і колегам, які не відвернулися від цієї сімї.

Обєктивна ситуація і свідки підтверджують вбивство капітана  Олексія Різака. Сьогодні в цьому не сумнівається практично ніхто.

Оптимізм вселяє і те, що сьогоднішнє кервництво держави всіляко сприяє обєктивному розслідуванню. У звязку з цим віра посилилася в те, що винні в страшному замовному політичному вбивстві Олексія Різака постануть перед судом.

Ще трохи політичної волі.

Герой України Олексій Різак, яким він став у мирний час, назавжди залишиться з нами. А рішення Президента не за горами.

Це потрібно нам, живим.

Притягнення до відповідальності убивць Олексія Різака – це справа нашої з вами, дорогі читачі, ЧЕСТІ. Пише Світогляд