Василь Різак
Василь Різак

Доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Василь Різак хотів би зазначити наступне: — У п’ятницю, 16 листопада, приблизно о 20 годині 50 хвилин мені зателефонував професор Лазур Ярослав Володимирович і запитав мене: «Як справи?». На мою відповідь: «Все нормально» він знову задав питання: «Чи нічого не трапилось у Івана Михайловича?» я відповів, що у брата також все добре, оскільки я у нього був 30-40 хвилин тому і заносив лист з ректорату. Хвилин через п’ять-сім професор Лазур Ярослав Володимирович знову мені зателефонував і вже більш конкретно задав запитання: «Чи все ОК в Альоші (сина Івана Михайловича), оскільки йому зателефонував однокурсник, який працює в обласній прокуратурі, і повідомив, що біля 16-ти поверхівки знайшли мертву людину. За паспортом це був Різак Олексій Іванович. Телефонограма у прокуратуру, за словами Лазура Ярослава Володимировича, прийшла приблизно о 20 год. 45 хв.

Через кілька хвилин мені зателефонували з незнайомого номера і представились полковником Сергієм Вучканом. На моє запитання, звідки у нього мій номер мобільного телефону, він поясним, що дав його йому професор Переста Ю.Ю. Після цього, він попросив мене приїхати до 16-ти поверхівки на що я йому відповів, що я попробую зателефонувати генералу Русину Віктору Павловичу. Але я не встиг цього зробити, оскільки Віктор Павлович уже передзвонив мені. У той же момент я почав збиратися виїхати на місце трагедії, паралельно мені передзвонив полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець і повідомив аналогічну інформацію, що Альоша загинув.

Сам проїзд з дому до місця трагедії тривав 3-4 хвилини. На місці трагедії я побачив також полковника СБУ у відставці Володимира Лизанця та начальника управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації Шніцера Романа. Вони мене повідомили, що Альоша загинув, а також проінформували, що швидка медична допомога від’їхала 3-4 хвилини тому. Полковник СБУ у відставці підвів мене до місця, де нібито відбулася трагедія, і почав показувати, що саме на цьому місці був знайдений Альоша. Побачивши мої здивовані очі, оскільки там не було жодних слідів падіння, він пояснив це тим, що кров вже змили, але коли і хто це встиг зробити не сказав.

Хочу зазначити, що місце на яке показував полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець суттєво відрізняється від місця, на яке вказувала свідок у сюжеті ТСН. Також ні на місці, де показував полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець, ні на місці, де показувала свідок з сюжету ТСН, не було ніякого піску, чому це важливо – поясню нижче.

Оглядаючи місце трагедії до нас підійшов молодий чоловік, який представився полковником Сергієм Вучканом і сказав, що він займається оперативно-слідчими діями загибелі юнака. Буквально через 2-3 хвилини до нас підійшли два оперативні працівники, які оглядали багатоповерхівку і чітко доповіли Сергію Вучкану, що жодних слідів падіння чи стрибка з 16-ти поверхівки нема. Тобто, з моєї точки зору, вони чітко заперечили сам факт самогубства, тим більше, що на землі теж не було жодних слідів.

В той же час полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець зауважив, що це самогубство, але оперативні працівники не реагували на його зауваження і виконали доручення Сергія Вучкана поїхати до дівчини, з якою Олексій Різак недавно попрощався. Тобто на цей момент у міліції не було жодної версії про смерть загиблої людини біля 16-ти поверхівки.

У цей час до багатоповерхівки під’їхала кардіологічна швидка допомога і ми (Сергій Вучкан, Володимир Лизанець, Роман Шніцер, я і екіпаж швидкої допомоги) поїхали до брата додому. Коли ж під’їхали до квартири я попросив стати так, щоб не дуже було видно машину швидкої при відкритті дверей квартири. Ми подзвонили у двері, у коридор вийшов брат Іван Михайлович з дружиною. Сергій Вучкан попросив їх присісти і повідомив про загибель Альоші. В цей момент лікарі швидкої надавали медичну допомогу Галині Вікторівні та Івану Михайловичу.

Полковник у відставці Володимир Лизанець чітко сформулював що це самогубство і стрибок з 15 поверху 16-ти поверхівки. Брат Іван, маючи досвід із самогубством Сливки, із-за якого він був тричі незаконно арештований і на сьогоднішній день повністю реабілітований, попросив Сергія Вучкана з’ясувати чи це не є підставою. На ці слова, на мій погляд, неадекватно зреагував полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець, який практично зірвався і почав кричати: «Якщо тобі сказали, що це самогубство, то про інші версії забудь!». Треба віддати належне брату Івану, який намагався практично не реагувати на провокаційну реакцію Володимира Лизанця і продовжував спілкуватися з Сергієм Вучканом, який сказав, що поки ніякої інформації нема, оскільки слідчі тільки тепер виїхали до знайомої дівчини Альоші.

Полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець наводячи доводи на користь самогубства говорив про якісь квіти і свічки, які нібито знайшли біля будинку дівчини, а це було дивно, оскільки слідчі виїжджали практично разом з нами і, навіть, пізніше.

У зв’язку з погіршенням здоров’я брата Івана Михайловича та його дружини Галини Вікторівни було прийнято рішення про диспансеризацію їх у кардіореанімації. Коли ми приїхали у кардіореанімацію були проведені попередні дослідження, але оскільки вчасно була надана перша медична допомога то якихось серйозних ускладнень здоров’я вдалося уникнути. У зв’язку з цим, постало питання про упізнання тіла загиблої людини. Після довгих переговорів і узгоджень було вирішено привезти тіло загиблого до кардіодиспансеру, оскільки батькам, які лежали в кардіореанімації було важко переміщатися.

При огляді брат Іван, зайшовши у машину, де знаходилось тіло його сина зразу сказав, що на обличчі у нього є штучна кров і від подальшого огляду відмовився. Мама Олексія, зайшовши в машину, детально оглянула дитину відзначила, що відсутні будь-які травми на м’яких тканинах лиця та черепа голови, відсутні переломи кінцівок, і саме головне, що одяг був неушкодженим і чистим, неушкодженими залишилися і черевики.

Аналогічну картину побачив і я, а саме відсутність переломів черепа голови, кінцівок, тобто рук, пальців, ніг (це я ще раз перевірив під час похорону). Тобто результати наших спостережень з Галиною Вікторівною абсолютно співпали. Але я ще побачив, що ліва частина лиця була покрита піском, де виднілися темні плями. З моїх оціночних суджень це була просто фарба або, як мені підказали пізніше фахівці, донорська кров. Це також знайшло своє підтвердження під час похорону, оскільки після того як помили обличчя на ньому не залишилось жодної навіть подряпини.

На основі цього хочу чітко заявити, що Різак Олексій Іванович не падав з жодного поверху, оскільки навіть падіння з висоти свого росту призводить до травм на обличчі, якщо там з’являється кров.

Також хочу зазначити, що багато людей підходило до мене під час похорону, які стверджували, що ніякого падіння не було. Це були лікарі, хірурги, педіатри, представники правоохоронних органів.

Хочу також зауважити, що після похорон, у палату до Івана Михайловича та його дружини Галини Вікторівни, зайшов полковник СБУ у відставці Володимир Лизанець разом з дружиною, Роман Шніцер та інші. При обговоренні причин смерті Володимир Лизанець чітко підтвердив, що на той час, коли ми виїжджали до брата Івана Михайловича, у міліції не було жодних версій. Це було сказано при багатьох свідках в тому числі і його дружині. Дещо дивною виявилася поведінка Романа Шніцера, який у перший день заявляв, що не вірить у самогубство, а потім змінив свою думку і сказав, що імовірність вбивства Альоші складає 50%. Нав’язування версії самогубства Олексія супроводжувалося серйозною агресією зі сторони полковника СБУ у відставці Володимира Лизанця.

Активізація поширення дезінформації про загибель Олексія Різака набула ще більшого поширення після заяви Івана Михайловича, що він готовий до ексгумації сина. Почалися активні погрози, які полягали в тому, що нам треба продовжувати жити в Закарпатті, що у нас є діти і внуки, а головне – нова судмедекспертиза нічого не змінить, оскільки тут все куплено. Одним з чинників, які мали залякати брата Івана Михайловича і заставити його відмовитись від ексгумації було твердження, що Альошу чекає доля Гонгадзе. Тобто якщо його викопають, то закопувати не дадуть десятки років. Але не дивлячись на це Іван Михайлович і його дружина Галина Вікторівна прийняли єдине правильне рішення, оскільки без ексгумації встановити справжню причину смерті Олексія не можливо.

Відносно ексгумації можна говорити багато. Про ці порушення Іван Михайлович зробив свої заяви до Генерального прокурора. Зі своєї сторони хочу зауважити, що була спроба деформувати тіло під час викопування з землі методом тупцювання на зламаній кришці труни, що мало призвести до чисельних переломів кінцівок і черепа голови. Саме в цей час слідчі дали команду відключити відеокамери, але після того як родичі звернули на це увагу, а у групі був представник головного слідчого управління МВС України, цей «фокус» у них вдався лише частково. Їм вдалося за допомогою зламаної кришки деформувати передню частину черепа голови, м’яких частин пальців рук, але під тиском громадськості і відеокамер змушені були визнати, що ця деформація зумовлена поламаною кришкою труни. Коли ця спроба сфальсифікувати результати судмедекспертизи не вдалася, слідчі пішли на пряме порушення закону, а саме заборонили відеозйомку і жодного із учасників комісії не допустили у морг.

Крім того хочу додати, що судмедексперт, при зовнішньому огляді чітко зазначив, що всі зуби на місці і жодних вставних нема, що також може свідчити на користь того, що жодного падіння не було.

Слід також зазначити, що родичами було закуплено нову труну, принесено новий одяг, але нас так ніхто не допустив переконатися, що в труні знаходиться Олексій Різак і хоронимо саме його…